Кам'янець-Подільський музей

"Стара Фортеця"

 

Кам’янець-Подільський… І відразу в уяві постають вузькі звивисті вулички, величні вежі дзвіниць, міцні й похмурі мури давньої фортеці, бані й стіжкові дахи церков Старого міста, що височать на скелястому острові, який потонув у розмаїтті зелені та оперезаний стрічкою Смотричу.

У міст, як у людей, своя доля, своє неповторне й оригінальне обличчя, своя історія. Історичне минуле міста над Смотричем приховує безліч таємниць. Ще і досі не встановлено остаточно, коли виник Кам’янець-Подільський, але вже багато століть він зачаровує людей своєю незрівнянною красою, манить пройтися старими вулицями, познайомитися з їх історією та архітектурою, довідатися про життя та діяльність його ремісників, купців, будівничих. Місто засноване як фортеця, що має важливе геополітичне положення на границі християнської та мусульманської культур, перетині сухопутних і водних маршрутів. Спочатку Кам’янець  входив до складу Київської Русі, в XIII-XIV століттях – Галицько-Волинського князівства, потім був завойований татаро-монголами. Проте з другої половини XIV століття він уже належав до території Литви, з 1430 року – Польщі, з 1463 року – місто, перетворене у фортецю, стає центром Подільського воєводства. У середньовіччі Кам'янець вважався ремісничим і торговим осереддям, за своїм розвитком стояв в одному ряду з такими містами, як Львів і Київ. У 1672 році захоплений Туреччиною, але в 1699 році знову відвойований і повернений Польщі. У 1793 році, після третього поділу Польщі, разом з усією Правобережною Україною став територією Російської імперії (1795-1797 роках –  центр Подільського намісництва, у 1797-1917 роках – Подільської губернії). У 1918-1921 роках – головне місце формування військ і дислокації військового керівництва Української Народної Республіки, останній оплот захисників Української незалежності. За радянської влади - велике промислове місто. З 1991 - в складі Української держави.

Кам’янець-Подільський завжди був духовним центром Поділля. Тут народилися поети і письменники М.Бажан, М.Подолян, В.Захаржевський, М.Грінченко, І.Дністровський, М.Годованець, історик Й.Лерер, головний художник Великого театру СРСР М.Курилко, шахіст – міжнародний гросмейстер Л.Штейн, автор герба СРСР, ескізу ордена Леніна А.Васкотинський, художник О.Грен. У нашому місті дебютували: віршем – Н.Забіла, фейлетоном – О.Вишня. Серце переповнюється гордістю, коли дізнаєшся, що в Буенос-Айресі 8-томну «Малу Українську Енциклопедію» уклав сам-один Є.Онацький – випускник Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії, проектантом і керівником будівництва мосту на Ніагарі був К.Гзовський. Це стало можливим завдяки потужній навчальній базі, яка працює і сьогодні. У місті діють вищі навчальні заклади з високим рівнем підготовки спеціалістів. Є Національний університет, заснований в 1918 році. Кам’янець-Подільський індустріальний коледж, заснований в 1945 році, також не поступається в мистецтві викладання і навчання.

  «Хто горду славу твою, Кам’янець возвеличити може? Мури твої – кам’яна скеля, твердиня тривка. Різано брами твої і сходи в суцільнім граніті, люди не здвигли тебе – вгору піднявся ти сам, не людський геній тебе поставив, а сили природи, не породив тебе хист – власну ти твердь сотворив. Замки твої кам’яні – в одній величезній опоці, Місто-фортеця – одна ця велетенська скала. Не будувала людина, а Бог створив тебе; можна штурмом твердиню здобуть – тільки як Бог повелить…»  Себастьян Фабіан Кльонович (1545-1602) з «Роксоланії»