Кам'янець-Подільський музей

"Стара Фортеця"

    Кам'янецький край здавна оспівується відомими поетами та письменниками у своїх творах. Мальовничий краєвид надихає і жителів міста до власної творчості у всі часи.

 

 

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

Прекрасне місто і нещасне:
Кам'янець - у серпні камінець.
Чи живло ти духу незагасне,
А чи духу нашого кінець?

Бавлю серцем всі твої твердині.
Впізнаю тебе й не впізнаю:
Душу кам'яну знаходжу нині
В кам'яної смерті на краю.

Ось куди нас на вітрах носило.
Ось куди нас люто привело.
Напинаю кам'яне вітрило.
Кам'яне розбуджую крило.

Я віджив тут чи спочив у Бозі?
Вічність ти а чи камінна мить?
Горобина кров'ю на морозі,
Кров'ю молодою крапотить.

Драч Іван  

КАМ’ЯНЕЦЬ

Неначе прекрасні коралі,
Немов королівський вінець,
На древнім, скелястім кристалі
Стоїть чарівний Кам’янець.
Віки його тіло творили,
Красу і багатства-поля,
Народу і серця і силу
Створила Подільська земля.
У лоні стрімкого каньйону
Сріблясте тіло ріки,
Що красить одвічну природу
Мільони, століття, віки.
Зіпнувшись на дужі каміня
В покої фортеця стара
Де Морси – Військова арена
В склепіннях підземних гори.
Там стежки, мов стрічки злітають,
І в квітах всі схили й каньойон,
І вежі щораз розквітають немов надзвичайний бутон.
Там крила будівель дзьобатих
До неба підносять свій дах
В оздобах Гучних і строкатих
З хрестами і сонцем в руках.
Там вулиці тихо стікають, мов ріки у древній каньйон
Органу флюїди вітають на ликах святих і ікон.
Там людське і боже
Під кожним живе камінцем,
І місто прикрасне і гоже
Так просто зовуть –
Кам’янцем.


Воронюк Людмила Алімівна –
член Національної спілки краєзнавців України,
вчитель вищої категорії, «Вчитель-методист»
спеціалізованої СЗОШ № 5
з поглибленим вивченням інформатики
м. Кам’янець-Подільський

***
Кам’янцю древній, колиско моя.
Там, де осені фарби ясні,
Міст Турецький мене привітає
Лихоліття минувшого дні
Скелям Смотрич-річка нагадає.
Я від Польських Фільварків прийду
До фортеці, де тиша зітхає
Де, як відгук пісень бунтаря,
Башти Польської погляд стрічає.
І здається що стогне земля,
І десь скачуть натомлені коні.
Не повернуться більше часи,
Коли плакали люди в неволі.
Молодіє моє рідне місто,
Зорепад у майбутнє веде,
Чарівний, як кохання намисто.
Кам’янцю древній-колиско моя.


ОДА КАМ’ЯНЦЮ

Мов лицар древній над каньйонам
В задумі спершись на роки,
Стоїш ти, Кам’янцю, в поклоні,
В обіймах Смотрича-ріки.
О, Камянцю, ти вічно юний,
Живеш, радієш і ростеш.
Дзвінкі душі твоєї струни,
Не мають ні кінця ні меж.
Ти в обладунках веж і мурів,
Стара фортеця мов вінець.
Через століття гроз і бурі,
Грядеш в майбутнє Кам’янець.
Квітучий, ти ростеш в любові,
на радість людям у віках.
Живи в серцях, у кожнім слові
У світлих і прекрасних снах.


БАЛАДА ПРО КАМІНЬ

Сірий камінь...
Вулиці гримучі,
Греблі в спалахах електрозварки;
Сірий камінь...
Наддніпрянські кручі,
Київські білокаштанні парки;

Сірий камінь...
Скромні обеліски
На могилах воїнів-героїв;
Сірий камінь...
Кам'янець-Подільський,
Де стара фортеця під горою.

По стежинах голубою тінню
Тут моє дитинство пролітало...
Скільки ж в цього каменю терпіння?..
Не одну ж він знав уже навалу!

Кримський хан ішов,
султан турецький,
Швед-король,
Ішли магнати польські,
І здригались кручі кам'янецькі...
Не від страху -
бились по-геройськи.

А коли фашистська йшла мерзота,
Сірий камінь був немов кольчуга.
Кам'янець, ти став у битвах дзотом
Поміж Збручем,
Між Дністром
І Бугом.

Древнє місто, дум моїх горіння,
Як мережа, в квітниках бруківка...
Тут для мене квіти і каміння,
Наче в хаті стеля і долівка.

Сірий камінь...
Та хіба ж ти сірий,
Якщо мчали по тобі тачанки?!
А сьогодні, повні в тебе віри,
Йдуть в життя
студентки-кам'янчанки?

Сірий камінь...
Підвелись квартали...
З чим зрівняти цю подільську вроду?
Тут минуле і сучасне
встали,
Як жива історія народу.

Сірий камінь в мене на дорозі -
Вдень гарячий, льодяний - ночами...
Йду по нім завжди в якійсь тривозі...
Чи тому, що сам я кам'янчанин?

Сірий камінь...
Мирний дім
ми зводим,
Щоб жила людина в нім віками!
Рідну землю бережи одроду,
І до тебе заговорить камінь.


Записала з авторського зошита діда
- Карпець Сергія (1943р.)
Стегній Вікторія-
випускниця 9-А класу СЗОШ №5